Дитина малює… Або не малює?

Здається, що може бути простіше, ніж дати дитині олівець або пензлик з фарбами, показати, що робити і дитина зайнята. Так я собі уявляла малювання.

На свій подив, я виявила, що у сина труднощі утримувати листок паперу, і послідовність дій з пензликом він не розуміє. Тобто малювання за столом і без моєї допомоги так собі ідея.

З олівцями син більше грав, ніж малював, викладав їх за кольором.

В 3-4 року він міг намалювати нерівні овал і невеликі кружечки – паровоз, хаотичні різнокольорові лінії – салют.

З малюванням і ліпленням у дитячому садку теж була біда. Вихователі казали, що все добре. А син, що він не справляється з завданнями.

Якось раптом стало зрозуміло, що малюванню слід навчати і це буде не день і не два. І що у нього є діспраксія, планування порушення довільних рухів і мабуть щось ще, тому що важко намалювати паличку, а перекреслити лінію або гурток – непосильне завдання.

З чого я почала, якщо б адекватно оцінила можливості своєї дитини

1. Фіксувала б аркуш паперу до столу скотчем.

2. Відразу б купила ватман, щоб було де розвернутися.

3. Місце малювання – пол. Я багато чого перепробувала – і стіл, і похилу поверхню, але зручніше всього було на підлозі.

3. Для малювання: крейда, олійна пастель, воскові олівці.

Крейда я недооцінила. Зараз би я почала з них, їх зручно тримати, син із задоволенням малює на підлозі (у нас лінолеум), а потім сам же ганчіркою витирає.

4. Не заморочуюся б з пензликами, або б купила дуже товсті й короткі, і ще поролонові валики і штампики. Синові спочатку подобалося залишати широкий слід фарби, розкачувати гірки фарби по листу.

Пензликом син навчився користуватися тільки зараз. Йому 6 років (2. 5 роки як з’явилася мова)